Привіт, дорогі господині! Ось така у мене сьогодні на столі піца Маргарита — легендарна та улюблена страва італійців. Вони пробують її, щойно навчившись ходити, а потім їдять усе життя. І їдять дуже часто.
Найцікавіше, що Маргарита — це піца у кольорах італійського прапора — червоному, білому та зеленому і названа вона була на честь італійської королеви Маргарити. Так вона стала символом Італії.
Я хочу вам показати класичний рецепт, можна сказати сільський, від шеф-поваримов із Італії. Деякі моменти приготування піци я уявляла трохи інакше, тому, коли мені показали оригінальний рецепт, я не могла повірити, що він настільки простий!
У мене був розрив шаблону. Можете собі уявити, що сидимо ми тут у України і уявляємо, що італійці в тісто для піци додають оливкову олію, а виявляється ні. Вони навіть цукор не кладуть! Борошно, вода та сіль — основа основ, так вони кажуть.
Звичайно, в різних місцях Італії, можливо, цей рецепт матиме незначні відмінності. У будь-якому випадку виходить дуже смачно!
Піца Маргарита — класичний рецепт
Інгредієнти (тіста вистачає на 2 піци 25 см):
- Борошно — 500 гр.
- Вода тепла —250 мл.
- Сіль — 1 ч. л.
- Дріжджі сухі — у мене 1 пакетик на 500 г борошна.
Для начинки:
- Помідорне пюре — 1-2 ст. л.
- Сир Моцарелла — 1 велика кулька (100 гр).
- Оливкова олія — небагато.
- Сир Пармезан — довільно.
- Зелень базиліка — довільно.
У теплій воді розчиняємо дріжджі. Італійці активно користуються і сухими та вологими дріжджами, тому сміливо беріть будь-які. Якщо берете вологі, то у вас піде 15-20 гр.
Даємо суміші постояти 10 хвилин, доки не почнеться реакція і не з’явиться пінна шапочка — це означає, що дріжджі заробили. Борошно просіюємо і всипаємо в нього сіль.
Потім робимо в борошні заглиблення та вливаємо туди дріжджову опару. Замішуємо м’яке тісто (добре месим). Трохи припиляємо борошном, щоб не липло, але не забиваємо, воно має залишитися м’яким. Готовому тіста даємо відпочити 10 хвилин. І вже можна пекти.
І я розділила його навпіл тому що лист у мене маленький і велика по колу піца не вийде — робитиму в два заходи, дві маленькі піци.
Розгортаємо тісто в тонке коло. Італійці примудряються робити це навіть без качалки, просто розплющують колобок і розтягують його руками до потрібного розміру та товщини. Вони взагалі не морочаться красою, дуже часто піца у них виходить не особливо рівною і неоднорідною по товщині. Для Маргарити це прямо нормально.
Мене це теж трохи шокувало, бо звично бачити ідеально рівні кола піци у нас у України, та й мій внутрішній перфекціоніст протіставав, коли я спостерігала за італійськими поваримоями. Там її подають уже нарізаними скибочками, тому зовсім не помітно, що вона була далека від ідеалу.
Я поки не можу змиритися з цією технікою ручної розтяжки, тож скористалася качалкою. У мене є зручний силіконовий килимок для роботи з тістом, там дуже просто сформувати рівне коло та фіксувати розмір. Моя піца 25 см у діаметрі.
Саме впритул до мого супротивника. Поміщаю тісто на змащений лист, перш ніж викладати начинку формуємо невеликий бортик, прищипуючи край руками. Для змащування піци йде пюрований помідор (ну в крайньому випадку можна використовувати томатну пасту або те й інше разом).
Але обов’язково і тому, і іншому потрібно надати смак — посолити і поперчити. І так, нарешті тут йде оливкова олія. Їм просто збризкують поверхню змащеної піци. Без фанатизму.
Потім поверхня покривається тертим пармезаном. Також у довільних кількостях. Все без проблем, всі «на вічко».
Моцареллу рвуть руками (мій внутрішній перфекціоніст просто плакав у цей момент, тому я її нарізала), а іноді ріжуть дрібним кубиком і також удосталь розсипають поверхнею піци.
І також, у художньому безладді розкидаються листочки базиліка, без гілочок.
І все, піца йде в духовку за 220 градусів приблизно на 7-10 хвилин. Оскільки тісто дуже тонке, а м’яса в ній немає, вона готується майже моментально.
Готово! Подають її в гарячому вигляді, зі свіжими листочками базиліка, а якщо скибочками, то з маленькою кулькою моцарелли, знову ж таки при подачі можуть збризкати оливковою олією і поперчити зверху.
Ну от і все це був класичний рецепт, після якого приготування моєї домашньої піци більше не буде колишнім. Я була рада показати вам його і розвіяти деякі помилки щодо приготування саме Маргарити. Я тепер готую її постійно як італійці. Мабуть, є в ній якась магія смаку.
Спробуйте приготувати за класичним італійським рецептом і переконайтеся, що це дуже смачно, з традиційною італійською вишуканістю та повним захопленням підходом до приготування їжі.
З вами була Хазяйка онлайн. Рада бачити вас знову на миємо сайті! До зустрічі у нових смачних статтях! 😉
